Секретний ящичок маю –
Там іграшки старі лежать.
Дуже рідко туди зазираю –
Щоб згадать.
На дні бозна-що поламане –
Моє кохання дитяче.
А ось – гусарик розтріпаний,
Прощавай, небравий вояче.
Веселий клоун, сумний арлекін –
Та скільки ж вас там вмістилося?
Я ж так мріяла, щоб був – один,
Але – мені не судилося.
Були забавками зачарованими –
Стали в платті пошматованому,
З відірваними ногами-руками
І з виколупаними очами.
Колись я над вами плакала -
Бач, стали непотребом, мотлохом.
Ляльки мої - розлялякали
Мої кохання поспіхом.
Сьогодні я граюсь ведмедиком –
Він зовсім трошки пошарпаний,
Пишу у своєму щоденнику:
Тільки не стань небажаним,
Не стріляй в моє серце зрадами,
Не роби мене наляканою,
Я ж тобі саме такому рада –
Трішечки пошарпаному.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472489
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2014
автор: Людмила Мішкіна