А як він жив – нестерпно і нестримно!
І як кохав – до лоскоту в душі…
Злітались птахи зимно-неймовірно
І залишались. Наче вік свої.
Сміявся сам. Для кожного щось значив.
Він грав в слова, не знаючи тонів.
Так жив, як вмів, натхненно. І, неначе,
Лишитись довше - просто не схотів…
…О, як він жив – поспішно й переможно.
І знав життя ледь більше, як усі.
Писав слова, веселково-тривожно.
Приємні – людям, а собі – сумні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472562
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2014
автор: natali07