Чи ж то під силу є зрозуміти сенс буття,
Шкребу по дійсності. Умовності, їх ніде діти.
Безпечною повією, здається, кредо життя,
Замилене фіаско - правди ніде діти.
Гріховність плотська у тілі молиться вогню,
Роздмухує душа його в холодному кресалі.
Народ вже визрів вклонитися новому королю,
В серцях мелодія, як то було в Версалі.
Гарцює кінь спітнілий у людській метушні,
Ще не знайшлось ноги, щоб підійшли оті стремена.
Та мусять зникнути по святках маски із лиць усі
Й міцна рука візьме надію за стремена.
14.01.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2014
автор: Валентина Ланевич