Розумієш: фінал недалеко.
Все закінчиться зараз. В цю мить.
Ти – мов ранена вільна лелека –
Крила має, та не злетить.
Як легко і важко водночас -
Попрощатись назавжди з життям.
Подивитися правді в очі
Заважає глухе каяття.
Пробирає на сміх – як же просто!
Клятий міст. Клята річка внизу.
Байдужа вода. Щось млосно.
Щока відчуває сльозу.
«Розвій туман флегми! Ти сильна!
Зроби чортів крок врешті-решт!
Це вже не опера мильна.
Замкни думки під арешт.»
Начхати на підсвідомість.
Начхати на всіх людей.
Тобі в цьому світі не місце.
Ти ж бо ацтек, плебей.
Зібралась з думками. Готова.
Під ногами вже чуєш метал!
Аж тут режисера голос:
«Стоп-камера. Знято!»
Фінал.
11.01.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472581
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2014
автор: mhb