У них,мабуть,
Й думки єдині –
Дерев, посаджених в ряди.
У їхній
праведній країні
і тишу ділять
на роти.
Отак іду.
Тамую подих.
Ловлю, як свято, щемну мить.
Хоч мудра
Матінка-природа
Зуміє рівність відновить.
Не встигли
Поділитись крони.
Як бригадир і зух меткий –
Мною стривожена ворона
Порвала тишу
На шматки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472645
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2014
автор: stawitscky