Таких, як Стус, земля родила мало,
Таких, як він, вона не додала
Стражденному народу України,
В якого ще козача слава не пройшла.
Від землі рідної напився він любові,
Натхнення, мудрості і мужності віків.
Себе не зберігав, не уникав тяжкої долі,
Як лицар духу - зневажав і не боявся ворогів.
Його любов до неньки України
Топтали, плюндрували, як могли,
Але титана духу не зламали
Ні комуняки, ні мордовські й пермські табори.
Натхнення Боже в слові Василя-поета
Іскрилося, бриніло і жило,
Він гідно хрест свій ніс і смертю розрубав тенета -
Герою-мученику інше бути не могло.
Таких, як Стус, ми не побачим більше,
Таких нема сред нас на світі цім,
Але душа його свята, не грішна -
На небі молиться за нас, за рідний український дім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472656
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.01.2014
автор: Олекса Світлий