Ну, хто ж ти є, моїх думок рушій?
Чому так дієш впоперек бажання?
Життям керуєш,мов підступний змій,
Приносиш сум ,вбиваєш сподівання!
Пощо ти котиш камінь той з гори,
Кладеш його на паростки весняні,
І гасиш ночі, срібно- зоряні,
Ховаєш сонце, бажане світання.
Я прожену думки, що не мої,
Молитвою очищу всю оселю,
Господь волОдар неба і землі,
Лиш він засіє правдою пустелю.
І вийду я у простір світовий,
Нехай мене й «дивною» хтось обізве,
Розторощу отой стереотип,
Що для людей, мов копія, взірцеве!.
Кожна людина має своє «Я»
Вона не копія , вона єдина!
Якщо для когось буду я й «дивна»,
У Бога я одна! Його пилина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472710
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2014
автор: горлиця