А ти пиши, до стертих рук пиши,
Допоки не завершиться чорнило,
Свої ванільні трепетні вірші,
Як і куди тебе життя носило...
Пиши! Я чув - писати нині модно,
"Поетів" розвелось, немов сміття...
Про роботів пиши, про що завгодно,
Пиши, допоки є в тобі життя!
У терабайтах всіх нікчемних рим,
Знайдуть тебе прихильники й фанати.
Сідай зручніше і нанось вже грим,
бо "Слава, о, поете" всі почали гукати.
Не сперечайся, нині ти - митець,
володар слів і істини святої.
Ти повелитель душ, умів, сердець,
та схаменись, всі граються тобою!
У віршах кажуть всі, що їм душа болить,
це просто модно, це така епоха...
Тебе й мене забудуть вже за мить,
Пиши! і я пишу! це сумно трохи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472798
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2014
автор: Дід Михалич