твої обереги тліють в мені сміливістю
перебути світанки натще
міцно тримаю простирадло зім"яте
що так пахне м"ятою
тиша вкорочує собі віку
десь на старій автостанції
все що залишить по тобі січень
відправ мені
в сухім оберемку
з лікарських трав
ти
народжений з відстані голої
що мені призначалась як нагорода
стогнеш від надлишку голосу
чи суголосся тернового
множиться сніг хворобливо білий
до лику святого схожий
знайдеш себе
мій любий голубе
десь посеред літа
в полиновім квіті
а зараз
заплющуй очі
доброї ночі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472822
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2014
автор: Нова Планета