Замість прологу.
Чекати, кликати, сидіти мовчки в облупленій кімнаті рахуючи каплі з крану.
Малювати на стінах шедеври та сходити з глузду, немов Капелюшник. Вести переговори з Червоною королевою та чаювати в графстві Чешир.
Перечитувати Фрейда та вносити корективи олівцем на полях, як Принц Напівкровка.
Витончено ставати навшпиньки та в светрі танцювати імпровізований контемп...і змочувати пересохле горло червоним Каберне Совіньйон.
Відчувати ритм та відбивати серцем такт, розриваючи барабанні перетинки.
БожеволІти, так божеволІти розриваючи буденну пелену...
ловити волоссям червоного кольору сонячні промінчики, та впускати через вікно в порожню кімнату марево ночей...
літати між Касіопеєю та Андромедою шукаючи свій шлях та падати вниз зустрівши Маленького принца...
А потiм сидiти разом з ним вдвох на краю Всесвiту, звiсивши ноги i вести розмови про те, як важливо кожен ранок прибирати свою планету: чистити вулкани та поливати розу...свою розу...
Замiсть епiлогу.
I кожен день, кожен ранок прокидатись з думкою про вечiрнiй полiт, про те, як добре було б мати при собi безкоштовний квиток чи абонемент на мiсце пiд Мiсяцем...
I кожну нiч, здiймаючи взiр у небо, рахувати кожну падаючу комету та тонути в зiрковiй безоднi...
I кожен раз ставити собi запитання: чи той це свiт, що ми створили?
Чи це те, заради чого ми всі живемо сьогодні, -
Світ, створений нами?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472839
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2014
автор: Annaleto