Чи доля це, чи просто випадковість,
Та то має сенсу – ви ж бо поряд.
Мене чарує ваша загадковість,
І вабить несміливий погляд.
Словами ви торкаєтесь душі,
Все глибше проникаючи у серце.
Ледь змушую себе від вас іти,
І з кожним разом то все більш нестерпно!
Можливо це звичайна ейфорія,
Від перших дотиків і перших почуттів.
І казка це, коли життя – неначе мрія,
Коли прокинувшись – не покидаєш снів.
Коли, щоб поряд бути не потрібно
Торкатися долонями до ваших рук.
Достатньо заплющити очі й безслівно
У сво́їх грудях чути Тво́го серця стук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472844
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2014
автор: Оголена Душа