Ми знову удвох цієї ночі
Місяць на небі ,світяться зорі.
Ти дивишся у мої очі,
А ,може , тобі так легше дивитись у свої,
Ти кажеш що мої очі не щирі,
Не бачиш там уже любові!
А ти забув , що очі це є твої?
Два виснажені «озерця любові».
Коли ти дивився перший раз на мене,
То у тебе збільшувались зіниці.
Але тепер цього не відбувається.
Можливо, я тобі не подобаюсь
Або ти вже вдосталь напився з моїх озер водиці…
Сам колись говорив, що очі ніколи не обманять
Бо це є віддзеркалення душі.
Поглядом можна спілкуватись і без слів .
Не треба нічого казати
Я все розумію.
Ти розлюбив.
«Розлюбив?- спитаєш ти. -
Та я ж ніколи і не любив!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472908
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2014
автор: Л_і_л_і_