так буває.
потяги теж сходять з рельсів.
у нас із тобою занадто мало шансів.
нас не поєднують жодні елегії та романси.
наші емоції у вирі неспокійного трансу.
тільки нам, майже рідним і напрочуд різним, не вистачає балансу.
так буває…
так живеться.
поміж стін цих чужих і холодних.
серед людей злих та хижих, як гострозубих вовків.
не помітила я, як сама стала хижим псом.
краще б то був сон, страшний, непробудний сон,
проте життя приміряло зовсім інший, чужий фасон.
так живеться…
так шепочуть.
дурні язики переплітаються щодня і щоночі.
перемиє кістки нам кожен зустрічний, кожен охочий,
що загрузне в огидних плітках, як в багні.
у мені досі сидить мовчки безжальний, хоч тихий, звір,
тільки ти йому нізащо й ніколи не вір –
він грає за власними правилами, існуванню наперекір.
так шепочуть…
© (авт. - 2013 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472930
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2014
автор: VOSKRESENSKA