Журба


Верба  у  березі  стояла
Схиливши  віти    до  води,
Журба    у  вітах  спочивала,
Її,  ти  вітре,  не  буди.

Нехай  журбу  колишуть  віти,
Нехай  вона  і  далі  спить,
Для  нас    нехай  квітують  квіти,
І    радість  хай  для  нас    шумить.

Журба  –  параліч  духу  й  тіла,
Вона  всю  радість  забира,
В  журбі      не  робимо  ми  діла,
Життя  людськеє  завмира.

Чи  можна  без  журби  прожити,
Чи  можна  нам  її  не  знать,
Води  чи  можна  нам  не  пити,
Чи  можна  з  болю  не  страждать?

Нехай  журба  поспить  у  вітах,
Що  нахилились  до  води,
Ми  ж  поки  поживемо  в  квітах,
Журбу  ти  краще  не  буди.
07.09.99  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473078
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2014
автор: Юрій Грищенко