Чому я читаю книги? Щоб на час забутися, втекти від себе. Хороша книга перекриває внутрішній голос. Вона ніби бере управління на себе. Занурюючись в книгу я звільняюся від власних переживань та думок і переймаюся думками автора. Це наче виходиш із свого тіла і стаєш кимось іншим. Коли мені не вистачає спілкування, я читаю. Коли я хочу помовчати- я читаю. Коли я хочу побути на одинці з собою- я читаю. Книга є моїм другом з яким я можу просто помовчати та по-особливому спілкуватись. Ви спитаєте –як це« по-особливому»? А це так коли розумієш без слів… Коли хочу плакати-читаю. Книга викликає почуття жалю , як треба поплаче разом з тобою. Плач корисний. Хтось скаже що це вияв слабкості, а я скажу, що вияв мужності… Коли хочу від душі посміятися- я читаю. А ніхто, мабуть, і не задумувався що читаючи можна сміятися щиро . Сміх корисний. Корисний як і плач? Та ні! В двічі , а то і більше корисніший!!! Хтось думає, для того, щоб читати має бути певна атмосфера оточення, сприятлива для цього, має бути достатня кількість вільного часу. А я думаю, що для цього насамперед потрібне власне бажання. Бо як кажуть: «Було б бажання, час завжди знайдеться».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473113
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2014
автор: Л_і_л_і_