Прийду вночі у Твої сни,
Лататтям білим я прикинусь,
Духм'яним подихом весни,
За серце Твоє в прірву кинусь
Та чи помітиш там мене?
Невже даремні всі старання?
Душа латаття промине,
Посіявши в душі страждання
Тому лиш,що думки Твої
Вже довгий час не відступають,
Шкребуться в сни...та не мої,
А їх туди все не пускають
Коли латаття відцвіте,
То стану чорним я насінням.
Лиш нічка знатиме про те,
Що квітка ця була створінням
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473263
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2014
автор: Malhisedek