На малюнку твоїх глибоких очей
Відображення світла, пощади ж немає
Темна прірва бездонності сотень ночей
Тихим подихом криги, як завжди, вітає.
Негатив, ніби полюс, навколо- кістки
комусь посмішку, іншому- смерті і рани
тут пустеля зі снігу, загаслі свічки
і воріт в моє серце не знищиш тараном.
Раптом спалах розсіяв одвічну пітьму
Смерч вогню топить скелі, каміння змітає
перший крок, потім ще раз. "тебе я знайду"
йдеш вперед, і пустеля від ніг розквітає
На найвищій скелястій горі навкруги
без життя, без весни, без надії втікаю
в порожнечу. "Назад. Не ступай. Не лети."
Ти так вчасно. "Назад. Відійди. Я тримаю."
Порятунок солодкий, новий світ навкруги
море квітів, і небо світліє до краю
Будем разом прихід зустрічати весни,
і, мов діти, радіти в дорозі до раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473267
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2014
автор: fire_maroder