Все життя стрiчаєм лихо,
Все життя стрiчаєм зло,
То бiда у спину диха,
То нещастя принесло.
Ледве стали ми на ноги,
Не пiшли ще й в перший клас,
Оббиваємо пороги,
Лiкували щоби нас.
Не забудуться нiколи
Гiркi лiки тричi в день
Та болючiї уколи
Хоч спiвали ми пiсень.
В школi лихо теж чекає -
Хочем бiгати й гулять,
А учитель научає,
Як сидiти i писать.
Тiльки кiнчили навчання
Зло напало в той же час,
Вiд свiтанку до смеркання
На роботi лають нас.
Що ледачi та невмілі,
Що не хочем працювать,
Говорить ми надто смiлi,
Треба в шию нас прогнать.
Люди злі так доконали,
Що з роботи ми пiшли,
Скiльки бiд в життi пiзнали
Поки працю ми знайшли.
Ось нарештi закохались,
Дiвка славна i проста,
Ось нарештi i побрались,
Жiнка ж клята i черства.
Це бiда до нас припнулась,
Вдома й слова не сказать,
Дiвка в чорта обернулась,
Маєш з хати утiкать.
А бiда сама не ходить,
Бо нещастя їй сестра,
Всюди де бiда побродить,
Там нещастя визира.
.
Як не хочемо свариться,
Нерви хочем зберегти
То потрiбно пiдкориться,
Або з хати мовчки йти.
А нещастя за порогом
Iз горiлкою стоїть,
Iз наркотиком за рогом,
Щоб життя нам отруїть.
Хай загине всяке лихо,
Хай добро панує скрiзь,
Щоб пожити добре й тихо,
Без гарячих гiрких слiз.
30.09.99
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473326
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2014
автор: Юрій Грищенко