Дочекаюсь слушної миті,
Запитаю: як в тебе справи?
Як жилося у тому світі,
Що колись удвох малювали.
Дочекаюсь того моменту,
Коли сонце засліпить очі.
І у темряві відшукаю,
Те, без чого жити не хочу.
Дочекаюсь, може запізно
Будувати нову мозайку.
Як набридло втрачати істину,
І шукати, весь час шукати.
Дочекаюсь, лише терпіння,
Все буде, коли час настане.
Моміняюся докорінно,
Переставлю усе місцями.
Дочекаюся в тому світі,
Відшукаю в самому пеклі.
Якщо треба буду горіти,
І старждати до нескінченності.
Між суцільними паралелями,
У хаосі людського бруду.
Ми зустрінемося в буденності,
Випадково, як чужі люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473346
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2014
автор: Кіра Рубінова