Ще не встиг одружитись з голодом.
Ти не чуєш, що тобі кажуть,
Ті, що самі нічого не знають.
Начитались якихось казок,
І навчають усіх навчають.
Як це просто бути лиш ігриком,
Недосяжною часткою всесвіту.
Наче сито, уся із дирками,
Намагаюсь пропасти безвісти.
Ну його, всю цю лірику,
Гарних слів вистачає позав'язку.
Вже тошнить від німої міміки,
Від холодної бездоганності.
Може капнути краплю золота,
На посріблені коси холоду,
На сьогодні достаньо ообразів
Допобачення ясне сонечко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473347
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2014
автор: Кіра Рубінова