Бюрократи проїдають гроші,
А на нас самих грошей нема.
Для простих людей то тяжка ноша,
Що народ найняв їх – то дарма.
Де це бачено, щоби господар
Наймитам вклонявся до землі?
І своєї долі не володар
Ні у місті, а ні у селі.
В черги час вкладаємо постійно,
Наче без сімей і без робіт.
Усі довідки узяти – безнадійно.
То нарада, то прийшов обід.
Заплативши заробітну плату
Найманим своїм працівникам
Без купюр не можна йти в палати -
Бо там скажуть: «Задарма не дам!»
Мито, комісійні, за роботу
(за роботу двічі – так бува)
І за бланки, і за всю турботу
Народ знову гроші віддава.
А вони сидять собі, сміються,
Мріють про розширення посад.
Марно те, що люди вже плюються
Лиш почувши слово бюрократ.
Їх повиганяти було б гоже,
Тоді справи враз пішли б на лад.
Встать з колін Вкраїні допоможе
Лиш нещадний бюрократопад.
26 жовтня 2013 року
Нова Одеса
Опубліковано в альманасі "Букет ромашок", Нова Одеса, 2015. С 50
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473487
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2014
автор: Андрій Козловець