Лети ж бо, думко, до висот,
сягай собою незбагненне
і, поки не знайдеш свій рай -
не повертайся ти до мене.
Блукай із вітром по світах,
кохайся в краєвидах щемних,
ти - вільна, наче неба птах.
Остерігайся тіней темних.
Лети ж бо, думко, не чекай
допоки хтось візьме на крила.
Сліпому зрячому співай,
що у любові його сила.
Що у покорі й каятті
приходить до людей прозріння.
Лише скорившись, у житті
посієш милості насіння.
17.04.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473515
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Ксенія Фуштор