ЦІНА СПАСІННЯ

ЦІНА  СПАСІННЯ
Мені  сьогодні  знову  снився  Ти.  Ти  дивився  на  світ  своїми  очима  завжди  сповнених  Любов’ю,  але…  Твій  образ,  Твій  хрест,  Твоя  кров…
Знаю:  Ти  не  просто  приходив  на  землю,  а  приходив  заплатити  Свою  ціну  –  ціну  Власним  життям  за  всіх  нас  людей,  яких  ніколи  не  відкидав,  і  за  яких  помер.
Твої  святі  рани  кровоточать  і  болять  сьогодні.  А  все  тому,  що  ми  продовжуємо  поливати  їх  жовчю  своїх  образ,  свого  гніву,  своєї  ненависті.  Та  ти  все  одно  продовжуєш  любити,  стукати  у  двері  наших  сердець,  кажучи:  
«Відчини  Мені.  Сьогодні  Я  хочу  з  тобою  вечеряти».
Важка  ціна  спасіння  була  для  Тебе  і  для  Твого  Отця,  та  Ти  все  стерпів,  мій  Бог  і  Спаситель.  Багато  чого  я  ще  не  розумію  з  того,  що  Ти  хочеш  для  мене,  робиш  в  мені,  та  вірю:  тільки  з  Тобою  я  все  пройду,  навчуся,  старатимуся  любити  так,  як  любиш  мене,  всіх  людей  за  яких  віддав  Своє  Життя.
Схиляюся  біля  підніжжя  Твого  Хреста…
Знаю:  нелегко  Тобі,  Ісусе  втрачати  мене,  коли  я  не  слухаюся  Тебе.  Коли  це  стається  ти  плачеш;  погляд  Твоїх  очей  постійно  стежить  за  мною;  твої  руки  готові  знову  нести  мене,  залишаючи  на  піску  тільки  Свої  сліди..
Справедливо  кажуть:  вогнище  без  вогню  –  тільки  димиться,  не  дає  тепла,  без  нього  пічка  холоне,  як  і  я  без  Тебе.
Ні,  Господи,  Ти  не  винен  у  тому  що  я  інколи  відступаю  з  дороги,  якою  ведеш  мене  у  небо;  ти  продовжуєш  чекати  на  мене,  коли  я  повернуся  знову  до  Тебе,  як  неслухняний  син  до  свого  батька,  повернуся  до  своєї  сім’ї.
Боже.  Ти  прийшов,  щоб  принести  на  землю  для  людей  світло,  але  отримав  плювки  і  батіг  взамін.  Гострі  цвяхи  не  назавжди  прибили  Тебе  до  хреста,  смерть  не  забрала  з  собою..  ти  воскрес.  Твоя  ціна  Святої  Любові  пропонує  через  століття  прийти  до  Тебе,  повірити  у  Тебе,  прийняти  Тебе  і  дозволити  Тобі  жити  у  серці,  ставши  назавжди  його  Господарем.  Ти  витреш  сльози,  додаш  сил  для  земного  життя,  і  дасиш  нове  життя  –  життя  на  небі,  що  буде  вічним.
Я  не  соромлюся  Тебе,  мій  Боже  і  Ти  знаєш  про  це.  Покликаний  Тобою  у  Твій  світ,  я  –  Твій,  Твоя  є  дитина.  Я  старатимуся  залишатися  нею  надалі,  щоб  нести  звання  святої  людини,  йти  життям  і  служити  Тобі  зі  зламаним  серцем  несучи  Твою  гідність,  ціну  Твого  великого  Спасіння.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473587
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Могилівський