Простір, гра у мовчанку і хмари...
На ВодОхреща влитий дощем,
За велінням практичної карми,
Світ торкнувся Святині... І ще,
Нашорошив, дивуючись, вуха,
І обійми прадавні розкрив...
Споглядає поклони і слуха
Молитовний той речитатив...
Навіть вітер, злякавшись, не віє,
Ледь уздрівши мечі у руках...
А десь там причаїлась надія,
Мовби кішка, живуча така.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473638
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Віктор Банар