[i]Чому так буває: одні оббивають лікарняні пороги,
Щоб почути «ви при надії»,
А інші відрікаються від власних дітей без тривоги.
Незважаючи на їхні мрії.
Цим дітям прикріплять клеймо «сирота»,
І будуть вони серед таких, як і вони.
Будуть рости без батьківського тепла,
Та в цьому ж немає їхньої вини.
Вони будуть під Господньою опікою,
Знаходити тепло у молитві.
В їхнім житті все стане наукою,
Та будуть найяскравіші миті..
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473670
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.01.2014
автор: klakova