Я часто упиваюсь снами,
Коли тікаю в них від болі,
Сон обніме мене крилами
І я співаю мимоволі.
В карколомність ширяю тихо,
Кульбіт - і зразу став на землю,
Понуро вже тікає лихо,
Адже я над ним нагло стеблю*.
Трава, трава і квітів поле
До обрію яскравість стелять,
І я лечу, бо маю волю
І синє небо - синю стелю.
Прокинувся. Син солодко спить.
В мені снують шматочки щастя.
Язиком тримаю сонну мить -
Моє до Розуму причастя.
19.-1.2-14
К.
* Жаргон; молодші сини так позначають "насміхається".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473675
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Левчишин Віктор