згаяний час в пошуковому діапазоні
гірше кислотних дощів в біотопах заводів.
коли рукою загримаєш по підвіконню,
звернеш в моток павутиння та фірмові трешії.
справжнє сьогодні долатиме хибне сьогодні,
якщо припиниш усі пошуки в соцмережах.
ліпше мабуть, бути зáлежнем від алкоголю
вихід в екран замостивши заспліш ажуровим.
майже день-денно полохає нас промисловість.
я переріжу твій провід: поволі-поволі...
зиркнеш, неначе недільний я, ти — вівторковий.
просто ти знов заплутáв в абстинентнім синдромі.
я без тебé — ні одним сепійованим знімком.
знай, що діяння мої справедливі настільки,
щоб відривать від коробки чоло блідолике.
шубку кота підпалили дощі — кіт страждає.
хай одні б вуса, подумав би, хтось підніс cricket.
де твій хазяїн? — хазяїна твого немає.
хтось намагається жити достоту, завсіди
мавши твій мозок, натомість щезає безслідно.
ти відшуковуєш сім`ї отих погорілих,
всіх, хто забруднює поруч житлові будинки.
пишеш вже електростанціям й металургії.
це все нічого б, та маєш і сам дві автівки.
домисли нéсли характер де-факто сумлінний
відповідей на краплене, тяжке лицезріння.
здерши фіранку, вгамовує біль спорожнілість,
вперто вуста зачиняє настоянка глоду.
скоро отак докрокуємо й до потепління
і кожен сам собі
стане робити
п о г о д у
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473801
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 20.01.2014
автор: Митрик Безкровний