Ох ти, білая гарячка, звідки ти прийшла?
Чому, саме мене, мене ти знайшла?
Показала мені пекло, показала рай,
І сказала: «покажу ще…», тільки почекай!
І чекаю тебе тиждень, і чекаю другий,
От, нахаба, обдурила…, пішов я до друга,
Сядем ладиком з Іваном, вип’ємо горілки,
Теревенить будем довго, пока в очах зіркне,
І побачимо той рай, і побачим пекло,
Огірочків подавай, чула, тітко Фекло!
«Я подам вам огірочків, тільки, ось, на вилах,
Наколю вас одним махом, як на теє шило,
Треба хлопці, дорогенькі, вправити вам мізки!
Ось колода, зараз кину – розлетяться тріски!
Поглянь, Грицику, на себе – яке в тебе рило?
Скільки ти вже будеш пити, отаке дурило!
Вам життя подарували, щоб його ви шанували,
Щоб збагнули все про його, а не дуркували,
А ви, бісові хлоп’ята, зайнялися казна чим!
Що робити, що робити, з усім цим!?
Дам у пику вам обом, обіллю водою!
І поставлю на городі, разом із сапою,
Як рукам буде робота - запрацюють мізки,
Сподіваюсь, буде користь і в селі, і в місті…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473863
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 20.01.2014
автор: Ніколь Авілчаду