Як хрест, на землю впав зелений ще листок.
Кленовий – як і всі брати по древу.
Не збіг би на віку його пісок,
Та вітер відшмагав його знічев’я,
На вістря гілки настромив – і обірвав
Оту струну, яка єдна зі світом.
І він упав, зелений ще, упав
Прохромлений за тих братів на вітах,
Кого він від негоди захищав,
Підставивши відкрито свої груди.
…«Чи все гаразд у них?» - вже й думкою злітав…
Пожалкував, що неспроможним став
Їх захистить. «Хоч згадувати будуть» -
Надіявся, але того не знав:
Вони ... і не помітили хреста?
Уже й забули… Втім, вони ж... не люди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473930
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2014
автор: Nelli O