Вона його вже більше не чекала.
За шибкою ніч з вітром говорила.
Їх просто так двох доля розтоптала.
Ось так бува...Й комусь вже буде мила...
І він комусь...та думати ще тяжко,
Як вже не їй, а іншій на пероні
Він пригорне до серця руку...Важко...
І їй подзвонить...іншій...у вагоні.
Таке життя. Стрічаються ж бо люди
В житті для чогось, вищої мети.
Отак й вони надалі і повсюди
У різні боки собі будуть йти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473940
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2014
автор: Наталі Кривенко