Все життя працював без спочинку
Та мільйонів я так й не нажив,
Ви простіть мене, доню і синку,
Що у спадок вірші вам лишив.
Я не вмів гендлювати і красти,
За копійки роками робив
І щоб зовсім морально не впасти,
Я вірші свої серцем зложив.
У віршах залишаю у спадок
Свою віру, надію й любов,
Хай далекий незнаний нащадок
Відшукає для себе їх знов.
29.07.02.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473987
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.01.2014
автор: Георгій Федорович