Хоч скільки дай йому грошей,
Заводів, фабрик, дач, будинків,
Все рівно вкраде у людей
Хоча б копійку, для розминки...
Щоб не забути ремесло,
Яке ще в юності пробилось,
І, мов на дріжджах, так зросло,
Що в Межигір’ї опинилось..
Тепер, пустивши метастази,
Їсть Україну як іржа:
Суди працюють за наказом
Дваждисудимого «вождя»!
Менти – перевертнями стали,
Бабусь ганяють під базаром,
Ще й обзивають як попало,
Бо ті торгують, бачиш, даром...
А у «братви» - на побігеньках,
Хоч інколи – і навпаки:
Менти бухають біля церкви,
«Братки» ж підносять шашлики!
Зумів проффесор з Межигір’я
Гадюку й їжака схрестити,
Й колючим дротом все подвір’я,
Як у тюрмі, розгородити...
ДАЛІ БУДЕ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474075
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.01.2014
автор: Віктор Погуляй