ДО ДНЯ ЗЛУКИ І РОЗЛУКИ

Епоха  –  у  очікувані  дати
нової  злуки  і  близьких  розлук
із  бестіями  страти  і  розтрати
прилиплого  до  нечестивих  рук.

Невговтана  сугестія  в  натурі
все  тулиться  до  вичахлих  ідей.
Вже  і  вовцю́га  у  овечій  шкурі
з  кошари  заау́кав  до  людей.

А  як  же!  Уповає  на  Шевченка!
А  скільки  ще  зуміє  для  добра,
аж  поки  рідна  Україна-ненька
розколеться  по  течії  Дніпра.

А  неня  й  каже,  –  [i]змийся,  вражий  сину,
із  лахами  в  омріяне  кубло.
Я  лантуха  завдам  тобі  на  спину
і  ушивайся  під  лиху  годину,
аби  і  духу  твого  не  було.

Тобі  –  в  казкову  Русь,  мій  проклятущий,
з  «бабо́ю»  і  з  Ягою,  що  візьмеш
і  донесеш  аж  до  сусідських  меж,
де  тільки  трясця,  а  не  хліб  насущний,
де  ще  чекає  Чахлик  невмирущий,
що  ти  його  дорогою  підеш.[/i]

                                             ***
Не  роз-
                       ді-
                                     ля-
                                                     ю.
Тільки  розумію,
що  далі  йти  уже  нема  куди
народу,  що  поділить  назавжди
мету  колаборації  і  мрію  
водо-розділом  гніту  і  біди
і  похоронить  право  і  надію
на  дні  несамовитої  орди

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474080
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 21.01.2014
автор: I.Teрен