Потребую обіймів. Гарячих. Негайно... Скоріш!
Замерзає душа - вже стомилася бути самотньою.
Посміхаються люди з великих яскравих афіш-
А самі повмирали не першими сотнями.
Потребую тепла. І побільше. До стону в очах.
Як давно я не чула мелодій чарівних.
Потонути б назавжди в приємних і рідних плечах -
Назавжди у теплі. І в коханні на рівних.
Потребую тебе. На віки і до скону любить.
Обіцяла, що я більше так не кричатиму.
Не кохати - то гріх. Не кохати - то значить не жить.
Тому годі - тепер вже щосили кохатиму!.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474108
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2014
автор: Тетяна Хвильова