Шкрябеться опів’ночі в мою душу
Таке щось остогидло-невідв»язне...
Вже вимкнуло воно мій джаз нахабно.
Лаштую «майнд» на станцію « забути».
Давно у голові о пів на третю.
Годинник серця все стоїть в задумі.
Не потребую ставити будильник -
свій час ділити з Ним не мушу...
Ось є і дівчина, і міст, й бажання
Спізнати в прірву суть падіння спокій …
І майже все один в один з тим фільмом…
Лиш брак героя в кадрі з порятунком.
В учора прикро тут самій стояти
Під шквалом тисячі думок щонічних.
Ще й пан Кундера ,як на зло, залишив
Нестерпну легкість цю буття в ваганнях..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474126
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2014
автор: Дарла Світла