твій голос.

твій  голос.  
твій  голос  тепер  мені  сниться.  
від  нього  потрібно  ховатися  так,
як  від  сонця  ховають  зіниці.

твій  голос.  
твій  голос  мене  убиває
ламає/  судомить/  шмагає/  зжерає  
твій  голос.  
а  скільки  ж  у  ньому  прозріння!
твій  голос  --  моє  божевілля  

і  я  віддала  би  усе,  щоб  щодня
сходити  з  розуму  (бо  ж  то  фігня).
нащо  той  розум,  коли  мені  ти
на  вухо  шепочеш  пестливі  листи.
нащо  той  розум,  коли  у  мені
стерлося  все  :  люди/спогади/дні
лиш  залишилась  одна  чортівня
голос  твій.  параноя  моя.

твій  голос.  
останнє,  що  чую.  перше,  що  чую,
коли  прокидаюсь/  вдягаюсь/мандрую,
коли  розмовляю  з  якимись  придурками,
коли  понеділки  мішаю  з  вівторками
в  кінці  кінців  зиму  із  літом  мішаю
і  чую  тебе,  коли  засинаю.

і  чую  тебе  навіть  посеред  тиші
і  чую  тебе  в  ненаписаних  віршах
і  чую  тебе  у  простих  незнайомцях
і  навіть  в  давно  забутих  коханцях

твій  голос  звісно  ж  мене  убиває.
але  чи  без  нього  жила  б  я?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474127
Рубрика: Верлібр
дата надходження 21.01.2014
автор: Жабокрик