Твоя правда, моя правда - які вони різні.
І твоє „Я розумію...” жадане та пізнє.
Бо не треба, і не хочу твого розуміння.
Ні на що вже не скаржуся - збираю каміння.
Твоя правда, моя правда... Марна ця розмова.
В тебе вона чорно-біла, в мене - кольорова.
То нічого, що з роками фарби потмяніли,
Головне, що моя правда залишилась ціла.
Поважаймо чужу правду, адже всі ми люди.
Не суди за кольорами - Бог судити буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474240
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2014
автор: Любов Вакуленко