Дві сили

Хтось  із  мислителів  сказав,
Що    в  світі  є  лише  дві  сили,
Які  людину  хоч  би  раз,
Але  поставлять  на  коліна.

 Одна  із  них  –  то  страх  людський.
Він  так  тебе  зверне  у  бублик,
Що  грішне  сплутаєш  з  святим,
А  він  –  мов  камінь  непорушний.

І    всі  думки  твої  благі
В  таку  одягне  павутину,
Накине  сітку  із  нудьги
І  меншовартості  тварини,

Що  вже  й  забудеш  хто  ти  є,
Й  чи  вартий  ти  життя  такого,
Не  кожен  ввійде  в  колію
Після  приниження    людського.

А  друга  сила  –  то  любов,
Свята,  бездумна,  непорочна,
Що  лиш  від  думки  кипить  кров,
А  у  душі  вогонь  клекоче.

Від  погляду  стискає  жаль,
Від  слова  тихого    -  розпука.
І  ти  уже  і  сам  -    не  сам,
І  розум  твій  підвладний  мукам.

І  вмить    злітаєш  до  небес,
Забувши,  що  в  житті  безкрилий,
Залишивши  внизу  усе,
Що  так  раніше  „  Ви  любили...”

Як  гарно  політати  вдвох....
А  що,    коли    на  самотині?
Тоді  один  летиш  під  дощ  
Людського  осуду  і  кпинів.
***
Хтось  із  мислителів  сказав,
Що    в  світі  є  лише  дві  сили,
Які  людину  хоч  би  раз,
Але  поставлять  на  коліна.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474303
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2014
автор: Neteka