[i]« Коли ворушились і скелі
німі,
Європа мовчала»[/i]
Олександр Олесь
А ми такі, коли з моста – у воду,
коли уже гарячим припекло,
ми біжимо попереду народу,
попутно викорінюючи зло.
Протистояння є: людей і націй –
невинної «святої простоти»*.
А в бік революційних ситуацій
недолі нашій ще іти й іти.
Суспільство – боси, босі, спекулянти,
і бестії, і біси з еРВеКа.
Еліта – що не варта п’ятака,
і ті, кому вже нічого втрачати,
і – ласі до кишені общака.
Між ними – прірва, ґрати, барикада.
Над ними тіні вимерлих совків.
І серед них підпільна люта банда
у відчайдушній лаві юнаків,
доведене до відчаю майбутнє,
яке не бачить виходу в пітьмі,
приречене законами безпутніх
довічно животіти у тюрмі.
А далі – всі прилиплі до екранів,
байдужі і, ретиві без боїв,
учасники невидимих майданів
існуючої нації рабів.
Існуємо і добре. Що там завтра?
Нічого?
Нам, – [i]нічого[/i].
Як завжди.
Терпіти можна. Ходять поїзди.
Вбивають брата.
Догорає ватра.
Стікає кров.
Іде народна варта.
І де Європа?
О!
Нема біди.
[i]*«Свята простота», – слова Яна Гуса при страті, коли народ підкладав поліна у вогнище, на якому він горів.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474320
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 22.01.2014
автор: I.Teрен