З Александрійського фаросу
спускалися промені
линули стомлено,
де скінчається день,
де сонячні нариси
сплескують спомини,
октави сплітаючи
в атлас пісень.
Плакалось море.
Сльозами солоними
гасло у гомоні,
сизості хвиль.
Тянеться вгору
постать нескорена
пастором сонним
Застиг її шпиль.
13.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474435
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.01.2014
автор: Софія Костицька