Вже не однаково мені.

Сховалось  сонечко  в  яруги,
Плачем  заходяться  жалі.
Рвуть  тіло  Беркути  і  суки,
Москві  продалися  гнилі.

Німіє  серце  від  розпуки,
Гаряче  томиться  в  ярмі.
З  пітьми  шакали  і  мамлюки,
Майдани  топлять  у  крові.

Ну  що  ви  робите  тварюки,
Ви  дикі  виродки  малі.
В  крові  по  лікті  ваші  руки.
Втопили  гідність  у  лайні.

Воздастя  вам  за  наші  муки,
Із  тундри  вихідці  чужі.
В  Тараса  виросли  онуки,
Для  вас  заточені  ножі.

За  нашу  честь  і  гідну  волю,
Печаль  прадавню  на  чолі.
Ковток  повітря  в  чистім  полі.
За  хліб  насущий  на  столі.

Уже  повстали  козарлюги,
Стоять  Майдани  у  вогні.
Плачем  заповнені  яруги,
Вже  не  однаково  мені.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474540
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.01.2014
автор: Дід Миколай