Такий вже звичний морок у кімнаті,
Пусте вікно, без тюлі і без штор,
Немов душа розхристана й не знати,
Чому бурлить у венах люта кров.
Немов чужа вона, пульсує в скронях.
Думки транслюють свій відеофільм,
В якому на вікні є тюль і штори
І погляд твій в кімнатній тишині.
Невже так люто спомини вганяють
У даль, від снів яскравих і живих.
Мою кімнату не влаштує спомин,
Моїй кімнаті рідний лише біль.
Яким життям себе не покарати,
Кому мені прощення принести?
Щоб спокій у душі налаштувати.
Як повернуть твій погляд в мої сни?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2014
автор: Андрій Толіч