Лиш темнота ночі, я одна сумна,
На схилі світлогірського берегу: хрест і місяць, весна.
Спомини хватають і несуть по вітру,
Я лечу нестримнно на земну орбіту.
Таке відчуття, що падаю я у безодню
Там не вода, там лешень земля.
І пам"ять не перчучи мене пожирає,
Крик моєї душі їй не заважає.
Я запалю останню сигарету, більше вже нема,
Мені боляче чекати.Ось романтика така тупа.
Без смерті і крові, в імлі,
Як же я боюся самоти...Чорноти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474613
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2014
автор: Даша Піддубна