Калинонько, подружко моя вірна,
Край стежки ти в самотності зросла,
До тебе притулюсь обличчям ніжно,
Згадаю батьківську хатину край села,
Каскад ставків, поля безкрайні, ниви,
Бабуню, татка, брата, матінку, сестру,
Бузок, високі мальви, кущ калини,
Вузьку стежину до кринички у яру.
Свій сум розвію, як в думках полину
В Оріховець, де народилася й зросла,
Пройду, як у дитинстві, по стежині,
Яка високими житами заросла.
Рослинко невибаглива, калино,
Ти завжди прикрашаєш батьківський поріг,
Ти – рідний край, моя ти Батьківщина,
Ти – щастя і благополуччя оберіг.
05.02.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474755
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2014
автор: Martsin Slavo