Уся земля пронизана шляхами,
Які то сходяться, то розбігаються в нікуди.
Наші життя спрямовані вітрами,
Такими ж незалежними, як люди.
І кожному свою погоду і умови
Призначено з народження пронести.
Пересікаються, як промені, дороги,
У невідомість кожна з них може завести.
Весь світ, наче мереживом, пройнятий,
Немов радіохвилями, життями.
Буває важко новий шлях обрати,
Коли вже чаша з повними краями.
Сплітаються, розходяться, по паралелі
Прямують долі, певний курс тримають.
Та розвиток майбутнього моделі,
Навіть самі боги не знають...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474797
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.01.2014
автор: Jana Vladi