Поцілунок не до руки,
пропозиція не до серця…
Шлях до помилки надто легкий,
але хтось і на нім надірветься.
Було слово не до душі,
чи душа була не до слова…
Написалися недовірші –
пропозиціїї не до відмови.
А тепер в мене недорай.
Ти ще раю мого не бачив!
Забувай мене, забувай…
А я спогад про тебе страчу.
І тоді в мене буде рай!
Не з банальних раїв отих.
Буде яблук по виднокрай …
І не братиму з рук чужих!
Я мабуть зажилась надміру
у чужих недоспаних ночах…
Все життя була не до миру,
та й тепер до миру не хочу!
Недоградус у недовині –
перекисло життя, невдало.
І навіщо це недомені? -
я чужому "не йди" сказала.
На порозі поснуть сліди,
недопогляди не долинуть.
Тисну в дверях оте "не йди",
а душа стоїть на колінах…
Тільки дотик не до руки
все ще будить мою несвідомість.
Недовіршів недорядки
по собі залишу натомість.
15.01.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474946
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.01.2014
автор: Di Agonal