Риторика питань і повна тиша,
Жебрачить лише серце про минуле,
Але тепер від цього буду вище,
Не сподівайся, абИ я щось утнула.
Цинічність обрисів, об’їдки від довіри,
Навіщо знову ми розв’язуєм рівняння?
Ікси та ігреки… У сумі нас чотири
І не дорівнює нулю кохання.
Не заперечуй, я прошу хоча б заради
Того,що ти зі мною пережив
І не твоя вина, що мене зрадив…
Я вірила тобі – не заслужив!
Оце й усе… І більше вже ні слова
Не витягнеш із вуст – заціпеніли…
Ти попрощаєшся так холодно й зимово
І коридором ехо кроків прошуміло.
Пішов, ображений… А серце навздогін
Зібравши волю у кулак іще стою,
Пора вже втямити самій, що втямив він:
Кохання не дорівнює нулю!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2014
автор: Лія Ладижинська