* * *

Уже  й  по  всьому.  Порох  літа
Під  ранок  десь  розвіє  вітер  
І  ти  сумуєш,  що  не  видно
Могил  в  тумані.  Серце  мідне
В  деревах  б’ється  і  стихає…
А  день  останній  залишає
У  душах  світло  і  надію.
І  тінь  у  золоті  маліє.
Все  далі  й  далі  порох  літа,
Що  рознесе  себе  по  світу…

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475064
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2014
автор: Наталя Лазука