Плечем до плеча не лише на словах
І лікоть до ліктя, щоб стати стіною!
Тут кожен димами від вогнищ пропах,
Є ті, що уже... не повернуться з бою.
Це - біль український, це - плач матерів...
Як хочеться щоб зло пропало навіки.
Ті, хто нашу волю забрати хотів,
Бояться страшенно цього чоловіка.
Цей страх їх штовхає на злочини знов,
Смертей їм ніколи не буде багато.
Я хочу Дмитро щоб додому прийшов,
Тож не припиняймо людину шукати!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475118
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.01.2014
автор: Патара