Розлилась магма по твердині хмар,
Із сонячного кратеру потоки
Все не міліють: в них і пристрасть, й жар
Промінням червонястим на всі боки.
Пече блакить цей захід вогняний:
Хутчіше б сутінки, хутчіше б вечоріло
Та сонцем хтось керує запальний,
Він не зважає, що все небо розпашіло.
У фарби заганяє без кінця,
Малює кистю поміж хмаро тріщин,
Не важко в ньому визнати митця
І враз втихає цей вулкан зловіщий…
Останні краплі вивержених лав –
Набряклі хмари попрощалися із сонцем…
Вже сутінки. І вечір вже послав
Каганчик місяця, що буде охоронцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475338
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: Лія Ладижинська